Чернелицький ліцей

Шановні батьки пам'ятайте:

• Якщо дитину постійно критикувати - вона вчиться ненавидіти.
• Якщо дитина живе у ворожнечі - вона вчиться агресивності.
• Якщо дитину висміють - вона стане замкнутою.
• Якщо дитина зростає у докорах - формується почуття провини.
• Якщо дитину підбадьорюють - вона починає вірити в себе.
• Якщо дитину хвалять - вона вчиться бути вдячною.
• Якщо дитина зростає в чесності - вона вчиться бути справедливою.
• Якщо дитина живе у безпеці - вона вчиться вірити людям.
• Якщо дитину підтримують - вона вчиться цінувати себе.
• Якщо дитина живе у розумінні і доброзичливості - вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Десять заповідей батькам

1. Не навчайте тому, у чому ви самі не обізнані. Щоб правильно виховувати, треба знати вікові та індивідуальні особливості дитини.
2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе.
3. Довіряйте дитині. Залишайте за нею право на власні помилки, тоді дитина оволодіє вмінням їх самостійно виправляти.
4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Дитина повинна бути впевнена в своїх силах, тоді з неї виросте відповідальна особистість.
5. Будьте терплячими. Ваша нетерплячість — ознака слабкості, показ вашої невпевненості в собі.
6. Будьте послідовними у своїх вимогах, але пам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покаранням, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.
7. Вчіть дитину самостійно приймати рішення і відповідати за них.
8. Замініть форму вимоги «Роби, якщо я наказав!» на іншу: «Зроби, тому що не зробити цього не можна, це корисно для тебе і твоїх близьких».
9. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви невдоволені, а й про те, що вас радує. Не порівнюйте її з сусідською дитиною, однокласниками, друзями. Порівнюйте, якою вона була вчора і якою є сьогодні. Це допоможе вам швидше набути батьківської мудрості.
10. Ніколи не кажіть, що у вас немає часу виховувати свою дитину, бо це означатиме: мені ніколи її любити.
11. Завжди пам'ятайте: ми виховуємо дітей власним прикладом, системою власних цінностей, звичним тоном спілкування, ставленням до праці та дозвілля.
12. Тож давайте вчитися виховувати наших дітей, пізнавати те, чого ми не знаємо, знайомитись з основами педагогіки, психології, права, якщо насправді любимо їх і бажаємо їм щастя.

Рекомендації батькам учнів 1-4 класів:

1. Щодня цікавтеся шкільними справами дітей, виявляючи увагу і терпіння. При цьому не обмежуйтеся черговими питаннями: «Що отримав?», «Як справи?», А розпитуйте про почуття, настрої, проявляйте емоційну підтримку і т. д.
2. Не скупіться на похвалу, помічайте навіть самі незначні, на Ваш погляд, досягнення дитини, його посильні успіхи. При зустрічі з невдачами в навчанні намагайтеся розібратися разом, знайти вихід, передбачити наслідки дій. Не залякуйте дитини, страх не активізує його діяльність.
3. Розвивайте допитливість, заохочуйте цікавість, задовольняйте його потребу в знаннях. Давайте дитині якомога більше відомостей і не забувайте, що до 7 років засвоюється близько 90% основоположної інформації про світ і приблизно стільки ж найважливіших життєвих навичок. На все життя припадає лише 10%.
4. Купуйте і даруйте книги, платівки, картини. Читайте вголос, пропонуйте дитині почитати Вам, обговорюйте прочитане. Визначайте з ним програму читання на тиждень, місяць і допоможете здійснити, заохочуйте її виконання.
5. Допомагайте дитині виконувати важкі завдання, пропонуйте вихід зі складної ситуації, але не забувайте давати йому можливість самому знайти вихід, рішення, зробити вчинок.
6. Будьте доброзичливими до однокласників, не забороняйте робити разом уроки, так як відмічено, що індивідуально воліють працювати відмінники, а середнячкам подобається займатися парами, групами. До того ж відомо: той, хто вчить, вчиться сам.
7. Активно слухайте свою дитину, так як виявлено, що розповідь самому собі викликає психічну травму. Нехай він переказує прочитане, побачене, ділиться враженнями про прожите.

Можливі причини труднощів у навчанні дітей:

ØДитина нездорова.

ØУчень швидко стомлюється, а регулювати свій темп неспроможний.

ØБатьки не вміють допомогти учневі або ставляться до нього як до підлітка (пояснять лише раз, вважаючи, що цього досить) або як до малюка — повторюють те саме безліч разів

ØДорослі не вміють зацікавити дитину навчальною працею як захопливою грою.

ØДитина не в змозі уважно працювати в школі і вдома, оскільки навчальна завантаженість для неї непосильна (не звикла працювати).

ØБатьки надто пригнічують учня погрозами й покараннями. Не вміють своєчасно схвалити й підбадьорити маленьку людину.

ØДорослі не вміють чітко пояснювати, давати ділові поради.

• Батьки не дотримуються принципу єдності вимог у навчанні: кожен нав'язує дитині свій стиль роботи.

Десять кроків, щоб стати кращими батьками

1. Любов є найважливішою потребою усіх дітей і однією з основних передумов позитивної поведінки дитини. Батьківська любов допомагає дитині формувати впевненість у собі, викликає почуття власної гідності.
2. Прислуховуйтесь до того, що говорить Ваша дитина. Цікавтеся тим, що вона робить і відчуває.
3. Всі взаємостосунки, в тому числі й ті, що будуються на любові й довірі, потребують певних обмежень. Батьки самі мають визначити ці обмеження для дітей. Пам’ятайте, що порушення дітьми будь-яких обмежень є для них природним процесом пізнання, і не варто це розцінювати як прояв неслухняності. Діти почуваються більш безпечно, коли батьки також дотримуються визначених ними обмежень.
4. Сміх допомагає розрядити напружену ситуацію. Часом батьки бувають занадто серйозними. Це заважає їм сповна відчути радість батьківства. Вмійте побачити веселі моменти й дозволяйте собі сміх при кожній нагоді.
5. Намагайтесь побачити світ очима Вашої дитини і зрозуміти її почуття. Пригадайте, як Ви почувалися, коли були дитиною, і яким незрозумілим здавався Вам світ дорослих, коли в Вами чинили несправедливо.

6.Хваліть і заохочуйте дитину. Сподівайтеся, що дитина поводитиметься добре, й заохочуйте докладати зусиль для цього.

7.Поважайте свою дитину так, як поважали б дорослого. Дозвольте дитині брати участь у прийнятті рішень, особливо тих, що стосуються її. Прислухайтеся до думки дитини. Вибачайтеся, якщо вчинили неправильно по відношенню до дитини.

8.Плануйте розпорядок дня дитини. Малі діти почуватимуться більш безпечно, якщо дотримуватимуться чіткого розпорядку дня.

9.У кожній сім’ї є свої правила. Будьте послідовнимиуїх дотриманні,намагайтеся виявляти певну гнучкість щодо дотримання цих правил маленькими дітьми. Діти можуть бути введені в оману, якщо одного дня правило виконується, а іншого – відміняється.

10.Не забувайте про власні потреби! Коливи відчуваєте, що Вам бракує терпіння, приділіть трохи часу лише собі. Робіть те, що приносить Вам задоволення. Якщо Ви розумієте, що втрачаєте контроль над собою і можете накричати на дитину, образити,принизити чи вдарити її, залиште дитину на кілька хвилин, порахуйте до десяти і заспокойтеся.

Чому діти та батьки не розуміють одне одного?

Тест для батьків

Серед усіх речень відмітити ті з них, які ви вважаєте правильними.

Діти не розуміють своїх батьків, тому що:

1. Діти не бажають витрачати зусилля, щоб зрозуміти батьків.
2. У дітей недостатній життєвий досвід.
3. У них не вистачає розуму, щоб зрозуміти очевидні для батьків речі.
4. Ніхто не вчить дітей правильно розуміти своїх батьків.
5. Діти розраховують на те, що батьки завжди їх розуміють.
6. Дітям не потрібне розуміння, вони бажають тільки бавитись.
7. Діти відчувають, що батьки їх не люблять, та роблять все «на зло».
8. Батьки не вважають за потрібне пояснювати дітям свої вимоги.
9. Батьки зловживають довірою та довірливістю своїх дітей.
10. Діти не шукають розуміння, а бажають виконувати свої забаганки.

Відмітьте, до якої групи (А чи В) належать ваші відповіді:

А:1; 3; 5; 6; 10 (винні діти);В:2; 4; 7; 8; 9 (винні батьки).

Батьки не розуміють своїх дітей, тому що:

1. Впевнені, що діти добре їх розуміють, але дають зворотнє, щоб досягти «свого».
2. Вважають, що їм «нічого та нікого» розуміти, тому що діти малі, а тому – дурні.
3. Впевнені, що діти самі повинні навчатися їх розуміти, якщо бажають уникнути покарання.
4. Батьки забули той час. Коли самі були дітьми.
5. Батьки й так багато сил віддають своїм дітям, щоб витрачати сили ще й на їх розуміння.
6. Впевнені, що якщо буде «дуже потрібно», то вони примусять дітей розуміти свої вимоги.
7. «Повне розуміння» однаково неможливе, а інше не варте витрачених сил.
8. Впевнені. Що все налагодиться само по собі, без якогось розуміння.
9. Батьки вважають за потрібне поводитися так, щоб діти їх розуміли.
10. Діти не бажають бути слухняними тому, що не люблять підкорюватися.

Відмітьте, до якої групи (А чи В) належать ваші відповіді:

А:1; 2; 3; 7; 10 (винні діти);В:4; 5; 6; 8; 9 (винні батьки).

Якщо ви обрали варіанти 1А та 2А, то ви перекладаєте провину за стосунки, які склалися, на саму дитину, а себе не вважаєте відповідальним за характер стосунків.

Якщо ви обрали варіанти 1В та 2В, то ви берете відповідальність за встановлені стосунки на себе.

Якщо ви обрали змішані варіанти, до яких належать відповіді А і В, то ви дивитесь на свої стосунки з дитиною як на двосторонній процес і розумієте, що необхідно бути вимогливим не тільки до дитини, але й до себе самого.